Пахова грижа у собак

 Пахова грижа у собак – це патологічний стан, за якого внутрішні органи або тканини виходять через пахвинний канал під шкіру. Вона часто виглядає як невелике м’яке випинання в ділянці паху, не викликає болю та не впливає на поведінку тварини. Саме через це власники нерідко відкладають звернення до ветеринарного лікаря.

Пахова грижа належить до потенційно небезпечних патологій. У разі защемлення органів, що потрапили у грижовий мішок, виникає ризик порушення кровопостачання, некрозу тканин, інтоксикації та загрози життю тварини. Саме тому важливо розуміти природу цього захворювання, його симптоми та можливі наслідки.

Чому пахова грижа вважається однією з найбільш небезпечних?

Пахова грижа виникає коли внутрішні органи (кишківник, сечовий міхур, матка) проходять через пахвинне кільце, м’язовий шар і черевну стінку. Зовні це виглядає як опуклість або набряк під шкірою. У самок пахові грижі трапляються частіше через ширший пахвинний канал та гормональні чинники. У самців грижа іноді маскується під зміни мошонки, що ускладнює раннє виявлення. Без своєчасного лікування ризик ускладнень зростає в рази. Отже, підвищена небезпека пахової грижі пов’язана з анатомічними особливостями пахвинної ділянки. Пахвинний канал має природні отвори, через які проходять судини, а у самців – сім’яний канатик. Це створює анатомічно слабке місце черевної стінки.

Через відсутність симптоматики на початку виявлення патології ускладнене. Однак найбільшу небезпеку патології становить защемлення. Коли грижа защемлюється, орган, що потрапив у грижовий мішок, стискається грижовим кільцем та провокує втрату нормального кровопостачання. Як наслідок – ішемія, а згодом відбувається відмирання тканин. У разі підозри на защемлення пахової грижі необхідно негайно звернутися до ветеринарної клініки Авіцена, де лікарі проведуть швидку діагностику та за потреби забезпечать термінове хірургічне втручання, бо цей стан може призвести до летального наслідку.

Вроджена та набута пахова грижа

Пахові грижі можуть бути як вродженими, так і набутими. Вроджена пахова грижа формується через анатомічну слабкість черевної стінки або неповне закриття пахвинного каналу. Вона може проявитися у цуценячому віці або стати помітною значно пізніше. Вроджена грижа зростає разом з твариною й має менший ризик защемлення, що матиме негативні наслідки для вашого улюбленця. До вроджених причин пахової грижі належать неповне закриття пахвинного каналу під час ембріонального розвитку, що робить тварину схильною до грижі з перших днів життя. Генетична схильність також відіграє важливу роль, так деякі породи, зокрема такси, пуделі та чихуахуа, мають підвищений ризик.

Набута пахова грижа виникає внаслідок підвищеного внутрішньочеревного тиску або травм, що призводять до ослаблення м’язів. Набуті грижі частіше збільшуються з часом і мають вищий ризик ускладнень. До факторів ризику, за якими варто стежити, належать вагітність і пологи у самок, ожиріння, хронічний кашель або закрепи, тупі травми черевної стінки (падіння, ДТП, укуси), вікове ослаблення м’язів або гормональні впливи (естроген може послаблювати сполучну тканину).

Основна відмінність вродженої та набутої пахових гриж у розвитку та наслідках. Вроджена має менший ризик защемлення, тоді як набута –  високий. Однак вони обидві потребують огляду та контролю у ветеринара, щоб зменшити ризики негативних наслідків для здоров’я.

Вміст пахової грижі

Ми вже з’ясували, що ознакою пахової грижі є вихід внутрішніх органів або тканин під шкіру. У ситуації, якщо ви виявили грижу у вашого улюбленця, її вміст безпосередньо впливає на ризик защемлення та терміновість операційного втручання. У грижовому мішку можуть знаходитися різні структури, зокрема підшкірна жирова клітковина, сальник, петлі кишківника, сечовий міхур або матка у самок.

Найменш небезпечним вважається вміст із жирової тканини або сальника, оскільки вони не беруть участі у процесах, порушення яких негайно загрожує життю (прохідність, виділення, репродукція). Найбільшу загрозу становлять залучення кишкових петель через можливі закрепи, блювання, метеоризм; при участі сечового міхура – розлади сечовипускання; у самок при втягненні матки – біль, пригніченість та зниження апетиту. При їх защемленні перші ознаки можуть не здатися небезпечними, але відбувається швидке порушення кровопостачання, розвивається некроз тканин, інтоксикація та больовий шок. Такий стан є невідкладним і без термінового лікування може завершитися загибеллю тварини. 

Варіанти лікування пахової грижі

На практиці саме під час профілактичних оглядів пахові грижі найчастіше виявляють на ранніх етапах. У ветеринарному центрі «Авіцена» наші лікарі звертають особливу увагу на пальпацію пахової ділянки у собак із груп ризику – самок, тварин старшого віку, а також пацієнтів після вагітності чи з надмірною вагою. Такий підхід дозволяє виявити патологію ще до розвитку ускладнень і спланувати лікування у безпечному, плановому режимі. Наш ветеринар у Львові під час огляду може спробувати виправити грижу вручну, однак це не стосується ускладнених патологій.

Попри це єдиним лікуванням, доступним для пахових гриж, є хірургічне втручання. У нескладних випадках наш ветеринар може призначити операцію на найближчу доступну дату. Якщо грижа ускладнена, може знадобитися екстрена операція.  У випадку відсутності своєчасного лікування, відбувається некроз ущемлених тканинкишківника, що може стати причиною розвитку перетоніту, сепсису і навіть летального випадку. 

Планова операція проводиться при неускладнених грижах, коли тварина стабільна, а ризики оцінені заздалегідь. У таких випадках прогноз зазвичай сприятливий. 

Екстрена операція необхідна при защемленні органів та потребує своєчасного звернення до ветеринарної клініки. Під час операції спочатку обережно повертають грижовий вміст у черевну порожнину, щоб не пошкодити тканини органів. Потім виділяють грижовий мішок і ретельно оглядають органи, які потрапили у грижу, оцінюючи їх стан і життєздатність. Якщо виявляють некроз, ущемлення або значні пошкодження – ушкоджені ділянки видаляють. М’язовий дефект ушивають,з використанням хірургічної сітки для зміцнення черевної стінки.